Міжнародний день інвалідів – є нагадуванням людству про турботу і милосердя до людей з обмеженими фізичними можливостями

                         Ігор Тимик – головний спеціаліст з страхових виплат
                       відділення виконавчої дирекції Фонду у Вижницькому районі

     Генеральна асамблея ООН в 1992 році, 22 роки тому проголосила 3 грудня Міжнародним днем інвалідів. Асамблея ООН закликала держави – члени ООН проводити подальшу інтеграцію в життя суспільства осіб з інвалідністю.
     Проведення цього дня в Україні встановлено Указом Президента України 27.11.1993 року. Мета даного заходу – привернення уваги до проблем тих, хто став інвалідом від народження, в дитинстві чи під час дорослого життя під час виконання трудових обов’язків. За останні сім років чисельність інвалідів в Україні, на жаль, зросла в більш ніж на півмільйона. Нині в Україні понад 2 мільйона 800 тисяч людей мають статус інваліда. Це 6,1 відсотка до загальної кількості населення,тобто кожний вісімнадцятий наш співвітчизник. І майже 80 відсотків інвалідів – це люди працездатного віку.
     Причиною цьому є природні катаклізми, техногенні катастрофи, забруднення навколишнього середовища, дорожньо–транспортні пригоди, вроджені патології і хронічні захворювання та тощо.
     За роки незалежності України державна політика стосовно інвалідів зазнала кардинальних змін. Державна політика нашої держави ґрунтується на соціальному захистові громадян з особливими потребами. В основі принципу соціального захисту інвалідів лежить не соціальне забезпечення, як пасивна функція соціального захисту, а захищеність інвалідів через створення для них у суспільстві відповідних умов та рівних можливостей для реалізації життєвих потреб, здібностей, творчого потенціалу.
     Створення належних умов життя дасть змогу людям з особливими потребами повніше реалізувати особистий потенціал, брати посильну участь у державному будівництві, інтегруватися в суспільство. До цього спонукає підписання Україною міжнародних документів, у відповідності з якими створюється і вдосконалюється власна правова база та розробляються відповідні соціальні програми.
     Значну роль у вирішенні проблем інвалідів, адаптації їх до нормального життя виконує і Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Фонд здійснює свою діяльність з 2001 року. За цей час виконавчою дирекцією та робочими органами Фонду проведена величезна робота в напрямку соціального захисту потерпілих на виробництві та членів їх сімей. Це і здійснення страхових виплат, фінансування лікування, забезпечення протезно-ортопедичними виробами та спецавтотранспортом, технічними засобами реабілітації, залучення потерпілих до активного суспільного життя.
     На долю цих людей випали нелегкі випробування, однак вони, долаючи труднощі, проявляють виняткову силу духу і непохитну віру в життя. Люди з особливими потребами як ніхто інший вимагають до себе особливої уваги, їм потрібне живе спілкування. Тому, Фондом проводяться заходи які спрямовані на активну діяльність потерпілих: зустрічі у відділеннях, відвідування за місцем проживання, конкурси. В 2013 році виконавчою дирекцією було започатковано проведення Всеукраїнської спартакіади серед інвалідів праці "Сила духу". Спартакіада організована з метою підтримки у потерпілих внаслідок нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, у тому числі інвалідів внаслідок трудового каліцтва, цілеспрямованості у подоланні особистих фізичних меж, реабілітації засобами фізичної культури і спорту для подальшої адаптації у суспільство, залучення органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, громадськості до проблем потерпілих на виробництві. Спартакіада проводиться в два етапи: регіональний та всеукраїнський. Ця спартакіада стала щорічною. Із змагань потерпіли привозять цінні подарунки, медалі, кубки, грамоти. Але найбільшою нагородою для них стає віра у власні сили, в те що про них не забувають, що ними опікуються.
     Люди з інвалідністю не вимагають до себе жалю тому що, давно усвідомили, що це шлях в нікуди. Вони пристосовуються до життя як можуть. Так сталося, адже на їх місці могла би опинитися будь-яка інша людина. І для їх виживання не потрібно щось особливе, лише елементарне - можливість жити серед людей, бути в суспільстві і відчувати себе людьми, як і всім нам. Ми всі рівні перед Богом.

**********