Про розслідування нещасних випадків з окремими категоріями осіб

     Процедуру проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися з працівниками на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності або в їх філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах (далі - підприємства) визначає Порядок проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 р. N 1232 (далі – Порядок № 1232).
Дія цього Порядку поширюється на:
1) власників підпр иємств або уповноважені ними органи (далі - роботодавці);
2) працівників, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, які відповідно до законодавства уклали з роботодавцем трудовий договір (контракт) або фактично допущені до роботи роботодавцем;
3) фізичних осіб - підприємців;
4) членів фермерського господарства, членів особистого селянського господарства, осіб, що працюють за договором, укладеним відповідно до законодавства.
Дія Порядку№ 1232 також поширюється на працівників дипломатичної служби та осіб, які відповідно до законодавства про працю працюють за трудовим договором (контрактом) у військових частинах (підрозділах) або на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери управління Міноборонита інших воєнізованих служб.

     Законом України від 24.12.2015 № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» (далі - Закон № 909), який набрав чинності 01.01.2016 виключено абзац другий та четвертий частини першої статті 10 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне рахування» (далі - Закон № 2464), якими надавалось право добровільного страхування особам, зазначеним у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 Закону № 2464 (до яких віднесені фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності) (далі - фізичні особи - підприємці та самозайняті особи). У зв’язку з цими змінами фізичні особи - підприємці та самозайняті особи не можуть бути платниками єдиного внеску наумовах добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
     В той же час Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 1105) визначає таку термінологію:
«Загальнообов’язкове державне соціальне страхування - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення, страхові виплати та надання соціальних послуг застрахованим особам за рахунок коштів Фонду соціального страхування України». Термін «застрахована особа» вживається у Законі№ 1105 у значенні, наведеному у Законі № 2464, яким визначено, що «застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок». Перелік осіб, які підлягають страхуваннювід нещасних випадків, визначено статтею 35 Закону № 1105, відповідно до якої особи, які забезпечують себе роботою самостійно та громадяни - суб’єкти підприємницької діяльності відносяться до осіб, які добровільно страхуються від нещасного випадку. Таким чином, існує юридична неузгодженість Закону № 2464 та Закону № 1105 в частині визначення категорії осіб, які підлягають обов’язковому та добровільному страхуванню.
     Разом з тимрозслідування нещасного випадку, який стався із фізичною особою - підприємцем чи особою, що забезпечує себе роботою самостійно, врегульовано пунктами 12 та 13 Порядку№ 1232  і залежить від того, чи є ця особа добровільно застрахованою. Якщо вона є добровільно застрахованою, розслідування організовує Фонд, якщо не є добровільно застрахованою особою — територіальний орган Держпраці.
     У зв’язку з викладеним, відповідно до Закону № 1105 та до Порядку № 1232, Фонд організовує розслідування лише тих нещасних випадків, які сталися із добровільно застрахованими фізичними особами - підприємцями чи особами, що забезпечують себе роботою самостійно, і бере участь у розслідуванні лише тих нещасних випадків, які сталися із застрахованими особами, перелік яких визначено частиною першою статті 35 Закону № 1105.
     Відповідно до Закону № 2464 платниками єдиного внеску є також і підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України,незалежно від формивласності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб за цивільно-правовими договорами. Однак слід зазначити, що особи, які надають послуги за цивільно-правовими договорами, не відносяться до категорії застрахованих осіб відповідно до Закону № 1105, а Порядок № 1232 не регулює питання розслідування нещасних випадків, які сталися з такими особами. Питання відшкодування шкоди, завданої здоров’ю чи життю осіб, які надають послуги (виконують роботу) за цивільно-правовими договорами регулюється цивільним законодавством. У разі спричинення шкоди в межах виконання цивільного договору, наступають наслідки, встановлені статтями 1166, 1172, 1195, 1196 Цивільного кодексу України, якими встановлено низку обов’язків юридичної особи (сторін договору) щодо відшкодування фізичній особі завданої шкоди.
     Підготовлено на підставі листа виконавчої дирекції Фонду ССНВ України від 11.03.2016 № 50-05-3